Для виховання дітей із синдромом Дауна потрібен м’який підхід

РомаПри спілкуванні із дітьми з особливими потребами, у тому числі із синдромом Дауна, не потрібно робити різницю між ними та їхніми однолітками.

За будь-яких обставин неприпустимо підвищувати голос чи ображати дитину. У кожній дитині треба бачити сильні сторони і спиратися на них. Ця порада стосується і батьків, і решти людей з оточення „сонячних” дітей.

- Не можна ігнорувати дитину, яка виявляє бажання щось розповісти. Завжди треба вислухати її уважно, не намагатися прискорити розмову або уникнути її, – розповідає голова громадської організації “Центр сприяння дітям з синдромом Дауна „Бебі Ко” Ольга Гордієнко. – Необхідно контролювати форму спілкування, не припускати зверхності.

Педагогам такої дитини не можна допускати категоричних висновків, що через медичний діагноз дитина не здатна до засвоєння матеріалу.

- Можливо, у малечі не розвинена дрібна моторика, що дуже часто буває при синдромі Дауна. Саме через цю проблему їй важко точно відтворювати дії, – продовжує голова організації. – Це може ускладнити виконання завдань з письма тощо.

Співрозмовниця навела приклад найлегшого способу розвитку моторики. Так, необхідно змішати в одній посудині різні крупи: горох, рис, гречку, пшоно, пшеницю та дозволити дитині гратися цим, зануривши пальчики, попросити її дістати окремі крупинки.

Також можна заховати у злаки іграшку, а потім знайти.

– Фахівець повинен пояснити батькам необхідність виконання такого завдання удома і порекомендувати частоту й термін виконання цієї вправи, — каже пані Гордієнко. – Дітям, яким складно засвоїти абстрактні поняття, важко виконувати математичні завдання. У такому разі їм треба дозволити користуватися калькулятором.

До дитини із синдромом Дауна треба звертатися на ім’я та стежити, щоб ніхто й ніколи не називав її іменами чи прізвиськами, які накладають тавро або дискримінують.

- Не можна ділити дітей за принципом — здорові та інваліди, а також використовувати ці терміни. Дитину це не лише ображає, а й може глибоко поранити, позбавити віри у себе, — наголошує голова організації.

Дитину з особливими потребами слід навчати безпечної поведінки. Для цього можна вивчити з нею чіткий, але невеликий перелік людей, до яких можна звернутися на вулиці у разі небезпечної ситуації.

- Батькам важливо пам’ятати, що не можна захистити дитину від усіх непередбачуваних ситуацій, у яких вона може опинитись, – зазначає Ольга Гордієнко. – Однак близькі повинні розповісти малечі про шкідливі наслідки, до яких може призвести та чи інша дія або вибір.

Завдання батьків, рідних, педагогів – зробити усе можливе, щоб не травмувати дитину й допомогти їй уникнути стресів.

– Щоб зняти психологічне та фізичне напруження в дитини з особливими потребами, треба застосовувати активні ігри, спортивні вправи, проводити змагання та групові ігри, – каже пані Гордієнко.

Розділ: Поради батькам

Залиште коментар